Класифікація форм методичної роботи

  1. Класифікація форм методичної роботи.

Однією з самих поширених форм  колективної постійно діючої методичної роботи є методичні об’єднання (кафедри, асоціації) педагогічних працівників.

Методоб’єднання створюються якщо в одній школі є три чи більше вчителів однієї спеціальності. За їх відсутності в школі створюються міжпредметні (циклові) методоб’єднання (наприклад, вчителів суспільно-гуманітарного циклу, природничо-математичного циклу, вчителів початкових класів та груп продовженого дня). Крім того в кожній школі працює м/о класних керівників. Учителі малокомплектних шкіл працюють у м/о базових шкіл.

Керує роботою методоб’єднання голова, який обирається членами м/о на два роки. Засідання м/о проводяться орієнтовно 4  –  6 разів на навчальний рік.

План роботи м/о складається на навчальний рік і може містити такі розділи:

І. Вступ, у якому аналізується робота за минулий навчальний рік і намічаються основні завдання на наступний.

  1. Організація роботи засідань методоб’єднання.
  2. Удосконалення педагогічної майстерності вчителів, членів м/о.
  3. Контроль за якістю навчальних досягнень учнів.
  4. Організація позакласної роботи.
  5. Удосконалення навчально-матеріальної бази.
  6. Графік проведення відкритих уроків членами м/о.
  7. Визначення проблем, над якими працюють члени м/о.

Робота м/о включає в себе:

  • теоретичну частину – доповіді, повідолення, огляд методичної літератури.
  • практичну – відвідування уроків, їх обговорення, практикуми, виконання планів самоосвіти вчителів, підведення підсумків контрольних робіт, взаємоперевірка учнівських зошитів.

Робота методоб’єднань може проводитись за слідуючими напрямками:

  • вивчення питань теорії того чи іншого предмета, оволодіння його науковою методологією
  • ознайомлення з новими програмами і підручниками, усвідомлення їх особливостей та вимог, вивчення і опрацювання складних тем з використанням додаткового наукового матеріалу
  • поглиблене вивчення методики викладання даного предмета, випереджувальний розгляд питань методики вивчення найбільш складних розділів програми з показом відкритих уроків, які підготовлені вчителями з досвідом роботи, методичні розробки по складних темах
  • вивчення положення дидактики, теорії виховання, спроба їх практичного втілення
  • вивчення вікової і педагогічної психології, психолого-педагогічних особливостей дітей різних вікових груп
  • інформація про нові книги по предмету, методичні рекомендації, статті в педагогічній пресі по змісту і методиці навчально-виховної роботи по предмету
  • позакласна та позашкільна робота з учнями
  • систематичний аналіз тану навчальних досягнень учнів по предмету.

До колективних постійно-діючих форм методичної роботи відносяться шкільні творчі групи – організовані (три – сім осіб) колективи передових досвідчених творчих працівників освіти, які поглиблено вивчають запропонований наукою шлях розв’язання проблеми та забезпечують творче впровадження його в практичну діяльність педагогічних працівників.

Існують три види творчих груп:

  • одні з них працюють над упровадженням результатів наукових досліджень (з відповідної наукової проблеми, теми);
  • другі – над вивченням впровадженням уже відомого в регіоні кращого ППД;
  • треті – над накопиченням власного педагогічного досвіду, певні елементи якого клалися в даній школі.

Результативною робота творчої групи буде за умови, якщо над нею буде здійснюватись науково-методичне керівництво з боку науковців, методистів методкабінету, ОІППО керівники школи (директор або заступник) можуть безпосередньо очолити творчу групу, або скерувати її опосередковано, якщо керівником групи є хтось із найбільш досвідчених педагогів. Рекомендації, розроблені членами творчої групи, апробуються, коригуються, уточнюються, члени творчої групи виступають з лекціями, доповідями, повідомленнями, пропагують досвід у пресі, демонструють особистий досвід застосування на практиці положень, рекомендацій, висновків науки з даної проблеми.

Після втілення нової педагогічної ідеї необхідно відзначити роботу творчої групи в наказі по школі, використавши всі можливості для морально-матеріального стимулювання її роботи.

У системі методичної роботи виправдали себе ШППД (постійно діючі)  (внутрішкільного та міжшкільного значення). Це одна із форм підвищення  кваліфікації педкадрів, поширення і впровадження кращого педагогічного досвіду, а також джерело формування педагогічної майстерності.

Пропозиції про створення школи передового педагогічного досвіду подають: педагогічна рада, рада методичного кабінету, рада інституту післядипломної освіти.

Керівником школи передового педагогічного досвіду призначається особа, досвід якої схвалений і рекомендований для впровадження.

Навчальний план занять цієї школи складається керівником, з допомогою працівників методичного кабінету, інституту післядипломної освіти, затверджується відділом освіти.

У школах передового педагогічного досвіду застосовуються різноманітні форми навчально-методичної роботи з слухачами:

  • відвідування слухачами уроків та позакласних заходів, виготовлення саморобних наочних посібників;
  • практичні заняття з розробки уроків, позакласних заходів;
  • лекції і семінарські заняття;
  • консультації;
  • співбесіди;
  • відвідування керівником школи передового досвіду уроків та позакласних заходів у слухачів школи з наступним їх обговоренням;
  • виконання слухачами завдань щодо самостійного опрацювання літератури, застосування у навчально-виховному процесі окремих методів, прийомів, засобів, форм роботи.

Методичне керівництво школами передового педагогічного досвіду здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної освіти.

Розвитку колективної творчості педагогів сприяють шкільні науково-практичні конференції, педагогічні читання, до яких готуються всі члени педагогічного колективу. Методика їх може бути традиційною (визначення тами, розробка і розгляд питань на пленарному засіданні, прийняття рекомендацій тощо) і нетрадиційною, коли обговорення проблеми здійснюється  в полемічній, дискусійній формі. В такому разі в колективі оголошують тему конференції, пропонують літературу, яку самостійно вивчають педагоги, а потім у процесі спільного обговорення розробляють рекомендації. Саме так можна провести науково-практичну конференцію, присвячену вивченню досвіду роботи вчителів-новаторів, нових освітніх технологій.

Часто рекомендують проведення науково-практичних конференцій двома етапами. На першому етапі в ході проведення пленарного засідання обговорюють теоретичні проблеми, на другому, практичному етапі вчителів ознайомлюють з набутим досвідом (проведення відкритих уроків, позакласних заходів тощо).

Досить хороші результати дає проведення науково-практичної конференції в формі організаційно-ділової гри (наприклад, конференція присвячена вивченню нових типів уроків і використанню їх на практиці). Педагогічні читання, як правило, відбуваються в традиційній формі.

Важливою формою роботи з  підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, є теоретичні семінари, семінари-практикуми, психолого-педагогічні семінари.

Семінари дають педагогічним кадрам найбільш активну й актуальну інформацію з питань психолого-педагогічної теорії, досягнень сучасної науки, передового педагогічного досвіду, методики викладання навчальних дисциплін з урахуванням найновіших досягнень науки  з цих питань і рівня підготовки педагогів.

Шкільні семінари працюють як постійно діючі впродовж усього навчального року з періодичністю раз на місяць або раз на чверть, залежно від умов та актуальності досліджуваних питань. Бажано, щоб до кожного семінару готувалися всі його учасники. Форми проведення занять можуть бути різними: лекції, відвідування уроків, практичні заняття, огляд методичної літератури з досліджуваної проблеми, аналіз конкретних педагогічних ситуацій, ігрове моделювання, показ матеріалів з досвіду роботи, організація виставок, проведення екскурсій, відвідування інших шкіл, обмін досвідом роботи тощо.

Семінар-практикум активно сприяє впровадженню нового.

Мета практикуму – навчити вчителів вирішення педагогічних завдань, використання технічних засобів навчання, впровадження в навчально-виховний процес комп’ютерної техніки, розробки поурочних планів тощо. Семінари-практикуми використовують як ланку передавання передового досвіду.

Проблемний семінарорганізаційна форма методичної роботи з педагогами, об’єднаними спільними інтересами до конкретних питань діяльності школи, організації навчально-виховного процесу.   Колективна творча робота над певною проблемою дає змогу розробити її глибше всебічніше. Роботу в проблемному семінарі зорієнтовано на практичний розвиток у педагога здібностей самостійно знаходити шляхи розв’язання  реальних педагогічних завдань і педагогічних ситуацій.

Вважаємо доцільною  організацію шкільного психолого-педагогічного семінару з періодичністю роботи 4 рази на рік. Мета такого семінарупідвищити рівень психолого-педагогічної підготовки вчителя. В тих школах, де неможливо організувати роботу шкільних предметних методичних об’єднань (наприклад, у малокомплектних школах), роботу такого семінару потрібно налагодити обов’язково.

Орієнтовна тематика питань для розгляду на подібних семінарах (як правило, одне питання з педагогіки, друге – з психології):

  • вивчення вихованості та розвитку учнів
  • інтенсифікація уроку як умова підвищення його ефективності
  • педагогічна майстерність та її основні елементи
  • створення позитивного настрою в учнівському колективі
  • диференціація та індивідуалізація освітнього процесу на основі психолого-педагогічної діагностики
  • сучасні технології навчання
  • інтерактивні методики навчання
  • організація інтегрованих і міжпредметних уроків
  • готовність учителя до превентивного виховання учнів
  • використання дидактичних ігор як засіб активізації пізнавальної діяльності
  • психолого-педагогічні особливості роботи з обдарованими дітьми
  • реалізація особистісного підходу до навчання
  • психолог-педагогічні проблеми роботи з “важкими” дітьми
  • проблемні ситуації у формуванні нових знань та їх застосування
  • навчання як психолого-педагогічна проблема
  • шкільна оцінка очима психолога
  • як розвивати інтелект учнів тощо.

Предметні тижні  включають різні форми методичної роботи з метою спрямування педагогічного колективу на вирішення певних проблем, підбиття підсумків, узагальнення набутого досвіду. Під час проведення предметного тижня проводять засідання  методичних об’єднань, творчих груп, організовують відвідування, аналіз і самоаналіз уроків, проводять семінари,  семінари-практикуми, творчі звіти про самоосвіту, дискусії, “круглі столи”, випускають методичні бюлетені, організовують виставки кращих методичних  напрацювань вчителів, читають лекції з актуальних питань навчання та виховання, проводять науково-практичні конференції, педагогічні читання тощо.

Бібліографічні огляди обговорення книжок,  статей – канали, якими своєчасно, оперативно надходить до вчителя інформація – це важлива передумова  підвищення рівня й ефективності навчально-виховного процесу.

Індивідуальна робота з педагогічними кадрами важлива ділянка управлінської діяльності заступника директора школи.  Недоцільно зводити цю діяльність лише до роботи з учителями, які відчувають серйозні професійні утруднення, тому що індивідуальна робота передбачає вивчення особистісних якостей, інтересів, практичних можливостей,  творчих здібностей, комунікабельності кожного педагога, вміння спілкуватися й працювати в колективі.

Одна з важливих форм індивідуальної методичної роботи наставництво.  Досвідчені педагоги передають своїм  колегам секрети педагогічної діяльності,  кращі традиції української національної школи, допомагають учителям, зокрема молодим,  у конструюванні уроків, у роботі з батьками тощо. Важливо, щоб наставництво було  не епізодичним, а плановим, щоб воно мало перспективний характер.

Проведення методичної консультації – одна з найефективніших форм  індивідуальної методичної роботи.  Керівник школи вивчає недоліки в роботі вчителів і планує надання  індивідуальної методичної допомоги. Доцільно плани заходів опрацьовувати спільно з учителем,  для якого призначені.  Керівник школи може порекомендувати вчителеві певним чином організовувати самоосвітню роботу, дає йому систему індивідуальних методичних завдань (наприклад розробити пам’ятку для аналізу уроку). Спільно з учителем директор або завуч розробляють для нього систему поурочних планів, виховних заходів з учнями, відвідують та аналізують уроки (виховні заходи) кращих учителів.

Упродовж певного часу слід проводити щоденні інструктажі-консультації з підготовки окремих уроків (виховних заходів), організовувати для вчителя відкриті уроки випереджального характеру; керівники школи запрошують педагога на свої уроки; радять відвідувати школу передового досвіду; ознайомлюють зі шкільною, районною, обласною, центральною картотеками передового досвіду з певних питань тощо.

Відкритий урок –  загальноприйнятий методичний захід у школі, у якому відбуваються показ кращого досвіду, пропаганда нових педагогічних надбань з актуальних питань методики  (наприклад, розвиток пізнавальної самостійності школярів, комплексне використання засобів навчання тощо). Без відкритого уроку (виховного заходу) неможливо здійснити поширення та впровадження передового педагогічного досвіду. Цю думку висловлював відомий російський вчений і педагог М.Пирогов: “Як же можна це довести інакше, як не  запросивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді”. Проте слід пам’ятати, що не варто захоплюватись великою кількістю відкритих уроків. Інколи в школі встановлюють навіть обов’язковість і черговість відкритих уроків, незалежно від можливостей вчителя. Треба знати, що відкритий урокдобровільний урок вчителя (крім серії відкритих уроків під час атестації вчителів і з підсумками їх стажування). І якщо педагог не погоджується  давати його, то ніхто не може його примусити. Але переконати вчителя в необхідності поділитися своїм досвідом можна і потрібно. Крім того, слід пам’ятати, що відкриті уроки не слід проводити стихійно. Вони мають утворювати систему, бути органічно пов’язаними задумами керівників школи щодо цілеспрямованого розв’язання провідних педагогічних проблем, над якими в даний час працює педагогічний колектив. Отже, підготовку відкритого уроку не слід давати “на відкуп” одному педагогові, а слід обмірковувати, конструювати керівникам школи разом з головою методичного об’єднання. Дату його проведення оголошують заздалегідь. Обов’язково слід зазначити не лише тему й мету заняття, а й  методичну мету відвідування. План відкритого уроку бажано вивішати в учительській для загального ознайомлення. Доцільно, щоб відкритий урок був синхронно поєднаний з обговоренням доповідей на ту саму тему на засіданні методичного об’єднання. Від глибини педагогічного аналізу уроку значною мірою залежить збагачення досвіду й доля поширення його серед інших учителів школи.

В. Сухомлинський, надаючи великого значення особистій участі керівників школи в підготовці та проведенні відкритих уроків, писав, що кількість їх протягом навчального року не повинна перевищувати 10 – 12 (не враховуючи уроків, які проводять вчителі, що атестуються), бо до них готуються, їх обговорюють вчителі, і керівники школи. В кращих директорів шкіл та їхніх заступників усі уроки – відкриті.

Взаємовідвідування уроків  (виховних заходів) у системі методичної роботи має відіграти специфічну роль. Добре налагоджене взаємовідвідування  сприяє перенесенню кращих методів і прийомів роботи одного педагога в практику діяльності інших, надихає педагога на пошуки інших шляхів навчання, виховання, будить творчу ініціативу.  Порівняння свого досвіду з досвідом колег дає змогу  критично оцінити різні варіанти досягнення мети.

Є кілька форм організації взаємовідвідування уроків (виховних заходів). Одна з них – відвідування уроків колег з власної ініціативи. Таке відвідування дасть користь, якщо спостереження за навчально-виховним процесом буде проводитися за певною програмою. Можна, звичайно, і в разі випадкового, нецільового відвідування уроку знайти для себе щось цікаве, необхідне, проте частину часу буде використано марно. Значно корисніше, коли педагог за своєю ініціативою застосовує цілеспрямоване, тематичне відвідування занять інших учителів з проблеми, яка його цікавить. Це прискорює впровадження позитивного досвіду із заздалегідь визначеного питання.

Відбувається взаємовідвідування уроків і з ініціативи керівників школи, голови методичного об’єднання. В цьому разі відвідування йде на користь за умови, якщо не нав’язане під тиском, як обов’язкове. Керівник школи рекомендує відвідування уроків, але в кожному випадку мотивує його. Той, хто відвідує, має знайти мету відвідування. Керівник школи або голова методичного об’єднання спрямовують взаємовідвідування, виходячи з потреб удосконалення навчально-виховного процесу.

Важливо, щоб взаємовідвідування уроків не перетворювалося на формальну справу або не набуло негативного забарвлення.

В багатьох школах ведуть книгу обліку взаємовідвідування уроків. Учителі не люблять, коли така книга перетворюється на своєрідний “кондуїт”, де фіксують, крім позитивних, і слабкі елементи уроку. Але більш доцільною є форма фіксації вдалих знахідок. Спостерігачеві уроку слід лише кількома фразами дати оцінку цікавому факту. Такі книги зберігаються в шкільному методичному кабінеті.

Самоосвітаце самостійно надбані знання, з урахуванням особистісних інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах.  Одна  із форм індивідуальної методичної роботи. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Форми самоосвіти педагога:

– поглиблена підготовка до уроків;

  • виконання докурсових та міжкурсових (занять) завдань;
  • заняття на очно-заочних курсах;
  • виступи на семінарах з доповідями;
  • систематичне читання книг та періодичних видань.

Форми і методи керівництва самоосвітою вчителів з боку адміністрації школи:

  1. Винесення на педради; засідання методоб’єднань питань, пов’язаних із самоосвітою. Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну самоосвіти.
  2. Індивідуальні бесіди керівників шкіл з вчителями про основні напрями самоосвіти.
  3. Спільне обговорення керівниками шкіл та вчителями методів вивчення важких розділів і тем програми. Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків.
  4. Надання допомоги вчителям в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки, стимулювання найбільш підготовлених учителів до науково-дослідної роботи.
  5. Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психологопедагогічної літератури.
  6. Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.
  7. Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителів (співбесіди, колоквіуми, звіти на педрадах і засіданнях методоб’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.

План самоосвіти вчителя повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО,  поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).

Матеріал, зібраний у процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів. Тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити  виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.

В шкільному методичному кабінеті на допомогу вчителям у їхній самоосвітній діяльності повинен формуватися банк матеріалів: списки рекомендованої для самоосвітнього опрацювання літератури; матеріал з ППД; різні варіанти планів з самоосвітньої роботи; тексти доповідей; зразки рефератів за наслідками самоосвітньої діяльності; взірці конспектів літературних джерел; новинки психолого-педагогічної літератури.

Варто практикувати систему наставництва, використовувати рекомендації НДІ педагогіки України, зокрема кандидата педагогічних наук С.В. Бочковського.

Особливої уваги потребують вчителі.

Методична робота вимагає наочності, конкретних методичних опор. Тому у зв’язку з єдиною методичною темою школи, з темами педагогічних читань і т.д., організовуються методичні виставки. Широке втілення отримали в школах методичні бюлетені з інформацією для всіх педагогів школи про цінні методичні прийоми, знахідки, свідками яких були керівники школи. Таким чином творче надбання одного вчителя оперативно може стати надбанням його колег.

Біжуча методика інформація знаходить відбиток, звичайно, в методичних куточках, у вчительській або кабінеті заступника директора з навчально-виховної роботи, або в обладнаних методичних кабінетах (обладнання кабінету додаток № 3).

Важливою особливістю сучасної школи є широке розповсюдження нових форм колективної методичної роботи, як рольові ігри, мозкові атаки, творчі мікрогрупи вчителів і т.д.

Рольова гра –   ігровий процес, в якому бере участь група педагогів, причому кожен імітує діяльність чи вчителя, чи учні, чи заступника, чи методиста, а результатом цього процесу повинні  стати нові методичні навички і прийоми, які б  збагатили всіх учасників.

Прикладом рольової гри може бути показ уроку (фрагмент), зроблений одним із починаючих вчителів, який імітує педагогічний почерк вчителя майстра, з усіма прийомами, наприклад, спрямованими на  активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Позитивним  в даній формі  роботи є розвиток умінь до дій в новій ситуації, а також обов’язкова аргументація продемонстрованих в ході гри проектів.

Робота в мікрогрупах     –    (3 – 6 чол.). Основою створення мікрогрупи є перш за все взаємна симпатія, особиста дружба, психологічна сумісність і обов’язково – зацікавленість в єдиній педагогічні проблемі. Вчителі різні за фахом. Кожен член групи спочатку самостійно вивчає нову розробку, потім повідує своїм колегам, вони доповнюють, поглиблюють, обмінюються думками, потім проблему, над якою працювали, реалізують, відповідно до умов школи можна рахувати короткочасне разове об’єднання групи педагогів, яке створене з метою або оволодіти конкретною методичною ідеєю, прийомом, або найти нове рішення тієї проблеми, яка створилася.   Особливостями цього методу є: максимальна концентрація уваги учасників на вибраній проблемі, можливо найбільш короткі терміни її вирішення. Ці умови можуть бути виконані різними способами: література, засоби масової інформації.

Дискусіяслово латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії – виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Дискусії можуть бути вільними і керованими. Дискусія є доцільною і ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Методичний фестивальбагатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаганду ППД і ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок. На фестивалі ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нетрадиційними уроками  та іншими формами навчально-виховної роботи, які виходять за межі традицій та загальних стереотипів.

Методичний турнір є нетрадиційною колективною формою роботи з педагогічними працівниками, спрямованою на пошук нових ідей, шляхів вирішення актуальних проблем освіти.

Аукціонце форма творчого “продажу”–“купівлі” певних ідей, думок, винаходів.

Мета проведення : пошук ефективних форм, творчого підходу до вирішення проблем навчально-виховного процесу, підтримка новаторства, винахідництва. Розрізняють аукціони інтелектуальні, аукціони знань, аукціони ідей, методичні аукціони.

Зворотній зв’язок: впровадження в життя нових передових технологій, ППД, методичних розробок.

В практику роботи шкіл ввійшло проведення методичних тижнів. Розпочинають їх вчителі та методисти вищої та першої категорії.

Методичні тижніформ роботи, яка спрямована на надання науково-методичної допомоги всьому педагогічному колективу. Здебільшого планується і проводиться у зв’язку з атестацією школи. (Адресна спрямованість методичної роботи).

Творчий звіт учителяце форма методичної роботи спрямованої на пошук, підтримку і пропаганду прогресивного  педагогічного досвіду вчителя,  а також  діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти.

Доцільно проводити творчий звіт як підсумок атестації або шкільний етап конкурсу “Вчитель року”.

Творчий звіт вчителя готує методична рада школи. Вона розробляє план проведення творчого звіту, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробка дидактичних матеріалів.

Творчий звіт вчителя здійснюється в такій послідовності:

  1. Підготовка вчителя до творчого звіту (підготовчий етап).
    • Збір і опрацювання інформації.
    • Підготовка короткої доповіді для творчого звіту з досвіду роботи вчителя.
    • Підготовка і організація постійно діючої виставки творчих досягнень вчителів в предметному кабінеті та методичному кабінеті школи, РМК.
    • Висвітлення перспективного педагогічного досвіду вчителя протягом навчального року в педагогічній пресі, у виступах по телебаченню, радіо.
    • Оформлення матеріалів творчих досягнень вчителя.
    • Визначення дати і місця проведення творчого звіту.
  2. Проведення творчого звіту.
    • Урочисте відкриття творчого звіту вчителя. Вступне слово.
    • Короткий виступ характеристика директора школи.
    • Звіт вчителя про власний досвід та творчі досягнення, напрацювання.
    • Осмислення і обговорення творчого доробку вчителя.
    • Огляд виставки творчого доробку вчителя.

ІІІ. Підводячи підсумки творчого звіту вчителя, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний.

Для використання та висвітлення творчого звіту вчителя його узагальнений матеріал має включати такі питання:

а) загальна тема творчого звіту вчителя та його  суть;

б) зміст творчого звіту;

в) рекомендації щодо його впровадження та  використання.

Школа молодого вчителя

Школа молодого вчителя є однією з форм підвищення кваліфікації молодиш вчителів-спеціалістів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років. Вона покликана формувати майстерність, творчу індивідуальність молодих педагогів.

Школа молодого вчителя створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель з даного фаху і який має досвід наставницької роботи. Керівник школи складає навальний план і програму занять, розраховану на 3 – 5 років.

До занять у школі молодого вчителя з періодичністю один раз на місяць залучаються постійні слухачі (3 – 8 чолові) – вчителі одного фаху.

Основні форми навчально-методичної роботи в школі молодого вчителя є:

  • відвідування уроків і позакласних заходів у керівника школи, інших досвідчених вчителів;
  • індивідуальні консультації;
  • практичні заняття, на яких здійснюється моделювання та обговорення запропонованих моделей уроків, позаурочних заходів, виготовлення зразків дидактичних матеріалів;
  • співбесіди з керівником ШМВ, методистом РМК за “круглим столом”;
  • методичне керівництво школою молодого вчителя здійснюється методичними кабінетами РМК, шкіл.

Добровільне об’єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем навчально-виховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи – це школа педагогічної майстерності (ШПМ).

Керівником школи педмайстрності призначається (обирається) особа, яка досягла найкращих результатів у вирішенні завдань навчально-виховного процесу. У школах педмайстерності застосовуються різні форми навчально-методичної:

  • опрацювання наукової та методичної літератури з визначених проблем;
  • знайомство з передовим досвідом роботи над розв’язанням поставлених проблем;
  • практичні заняття по розробці уроків, позакласних заходів та їх апробацію;
  • взаємо відвідування слухачами уроків та позакласних заходів з метою професійного вдосконалення, вироблення оптимальних форм і методів роботи;
  • семінарські заняття;
  • співбесіди;
  • дискусії;
  • розробку рекомендацій, дидактичних матеріалів тощо.

Методичне керівництво школами педмайстерості та вивчення результативності їх діяльності здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної педагогічної освіти.

Творчий портрет вчителя – це форма методичної роботи з формування творчої активності, розвитку ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету.

Технологія проведення:

  1. Підготовча робота (вивчення досвіду роботи вчителя, професійної біографії, відвідування уроків, позакласних заходів).
  2. Ознайомлення з виставкою творчих доробок вчителя. Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв’ю з вчителями.
  3. Педагогічна вітальня, в ході якої колеги по роботі, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія педколективу.

Технологія проведення творчого портрету вчителя носить варіативний характер.

Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердження в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку.

 

Ми розглянули форми, головною, допоміжною, а іноді і єдиною метою яких є  здійснення саме методичної роботи.

Разом з тим в організаційній структурі методичної діяльності  необхідно враховувати і інші форми роботи з кадрами (педради, наради при директору), де методична функція виступає не головною, а супутною. Звичайно, що названі форуми закінчуються рішеннями, обов’язковими для виконання членами колективу, а методичні висновки носять рекомендаційний характер. Разом з тим, педагогічна рада може виконувати і методичні завдання, і не використати її з даною метою було б нерозумно.

Саме на такій раді, як вищому органі колективного керівництва школою, проблеми підвищення майстерності вчителів  (причому в тісному зв’язку з результатами навчально-виховного процесу).

В рамках педради можна заслуховувати творчі звіти вчителів.

Дієвість педради, її спрямованість на підвищення майстерності вчителя стане важливим фактором підвищення авторитету ради в очах вчителів.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Post comment